Історія створення Волноваської станції швидкої медичної допомоги та поздоровлення у віршах до Дня Медичного Працівника
Історія виникнення служби Волноваської швидкої медичної допомоги забирає нас у 20 століття, коли 24.09.1975 року була створена станція швидкої медичної допомоги на базі Волноваської районної лікарні. Завдання у медичних фахівців цієї служби було одне – надати швидку медичну допомогу кожному, хто цього потребував. Станція швидкої медичної допомоги м. Волноваха складається з Волноваської підстанції та 5 пунктів постійного базування, надаючи цілодобово екстрену медичну допомогу силами 8 бригад: 2 лікарськими та 6 фельдшерськими.
За роки роботи було багато побаченого: страшного й трагічного, дивного і незрозумілого, смішного і комічного. «Швидка» – для багатьох лікарів і фельдшерів перша «професійна любов». Тут надовго затримуються тільки ентузіасти: на десятки років.
Про наші будні ми розповімо віршами:
«103» – как колокол тревоги,
Звонок – и мы уже в дороге.
Чужая боль кричит «Спасите»,
Злодейку – смерть остановите!
Вы предпоследняя надежда,
Халаты-ангелов одежды,
И если «скорой» врач не смог,
Помочь сумеет только Бог…
Но мы не боги, не герои,
Хотя, приходится порою
В таких историях бывать,
Что после страшно вспоминать.
То пьяный вдребезги урод
из-за дверей топор метнет,
То обалдевший психопат,
Представит будто он солдат,
Держа ружье наперевес,
Бросается на красный крест.
Безумный наркоман рычит,
Желая дозу получить.
И выезжаем, выезжаем,
О сне и пище забываем,
Частички сердца своего,
На каждом вызове теряем.
Как нужно людям сострадаем.
Святую клятву соблюдать,
Через себя переступая,
Издевки, глупости прощать.
Лететь по первому сигналу,
И вновь и вновь спасать, спасать.
ГИМН «СКОРОЙ ПОМОЩИ»
Не рассуждай о скорой свысока,
Наступит время, все поймут, наверное,
Для каждого из нас так велика.
Цена мгновения, мгновения, мгновения.
Машина, люди, вызов в снег и дождь,
И «сверху» давят по обыкновению,
Но ведь не бросишь все и не уйдешь
До самого последнего мгновения,
Не рассуждай о скорой свысока,
Наступит время, все поймут, наверное,
Порой, решают жизнь и на века
Мгновения, мгновения, мгновения.
Пока мы вместе значит, будет толк,
Отступят горе, беды и волнения,
А, в общем, надо просто помнить долг,
До самого последнего мгновения.
